* * *
Не знать нам помыслов Небесных,
Они живут, но не для нас.
Как короток подлунный час
Здесь, на земле ужасно тесной.
* * *
Тропка по трясине
На гамак похожа.
Влаги фантик синий
Мхом седым обложен.
А протянешь руку,
А продвинешь ногу –
В грязь трясины рухнешь,
Кто тебе поможет.
* * *
Мораль – есть нравственный закон,
Известно это испокон.
Общественный сменился строй,
Под этот строй мораль и строй.
* * *
Все мы – по тонкому льду,
Под нами страшная бездна.
Настойчивым быть – бесполезно,
Уверенным быть – дурь.
Идти – под ногами треск,
Слушать и улыбаться,
Крыльев надежды касаться,
Верить в розовый лес.
* * *
Ежели не так, прости,
Но скажу я, привереда:
Все от эгоизма беды -
Только под себя грести.
* * *
Листья добродушные
Смотрят на тебя.
Будь и ты послушнее,
Гордость – для вреда.
Будь скромней и тише,
Будь доволен всем…
Дождь шуршит по крыше -
Маленький совсем.
* * *
Порох сухим держим,
Смотрим зорко вперёд.
Страсть разжигает надежду,
Ей затухать не даёт.
* * *
Из неволи в другую —
В нашей жизни прыжок,
Потому я тоскую, цепенею,
Дружок.
Даже из-за решётки
Убежишь за поля;
Будет та же неволя,
Будет та же земля.
* * *
Серым снегом мартовским растаешь,
Даже, может кем-то и жалеем.
Обладая пышным мавзолеем,
Ты уже ничем не обладаешь.
* * *
Перед свиньями метал?..
Не жалей что промотал.
* * *
Ты, который в тепле,
Ты, который утешен,
Посмотри — нет ли рядом,
Кто с глиною смешан,
Всё почти потерял
Но остались лишь слёзы,
Кто уже протянуть
За куском руку может.
Ты не видишь дрожащую
Рядом убогость?..
Ослеплённой душе
Глаза не помогут.
* * *
Ежели не так, прости,
Но скажу я, привереда:
Все от эгоизма беды -
Только под себя грести.
* * *
В вечной живём непотребе,
Радость мешаем и злость.
Дума о завтрашнем хлебе —
Этой же вечности горсть.
* * *
А журавли оттрубят,
Рушится тело-здание.
Бессмертие — наше желание,
В чём-то оставить себя.
* * *
Натерпелись, знать, за зиму,
Пообшаркались дома,
Издевлась морозина,
Ветер посводил с ума.
А теперь на солнце пялят,
Блин, блестящие глаза,
Пройденное не печалит —
Козыри да три туза.
Их побелят тётки к маю,
Вёдрами во всю гремя.
Им транзисторы сыграют,
Сигареты надымят.
* * *
Всё бывало, мой дружок,
Не дышали бризом.
И с картошкой пирожок
Нам давали призом.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
